ПАСТИР
А.Шептицькому

І почув я голос Господа, що говорив:
”Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?”
А я відказав:
”Ось я, – пошли Ти мене!”
Іс.6,8.

Легіт кружляє по вбогих полях,
Пестить, хитаючи, віти…
Мамо і тату, чекає мій шлях,
Я вас прошу зрозумійте…

Книга. Печатки. Усе як вві сні.
Звуки сурми і звірі.
Отче, прошу, дай цю чашу мені.
Вип’ю до дна, бо вірю.

Доля гірка у народу мого –
Утиски, болі з усюди…
Треба ж комусь рятувати його,
Хто ж, як не я, з ним буде?!

Морок. Безодня. На чорнім коні,
кривда виважує душі.
Хрест понести цей судилось мені…
Дай його, Отче, бо мушу.

Всі ці нужденні – це наша сім’я,
Кожна сльоза – мені в груди.
Краще один вже страждатиму я,
Аніж народ увесь буде…

Злива зневаг. Мертва тінь на стіні,
Спрагою дихають губи…
Боже, вінок цей терновий – мені.
Серцю моєму, бо любить.

Батьку Небесний, благаю, прости,
Мого найменшого брата,
Дай мені силу вогонь пронести,
Їм же – вогонь цей прийняти.